ПОГОНЩИК
ПОГОНЩИК, -а, м. Работник, сопровождающий или погоняющий скот. П. волов. || ж. погошцица, -ы. || прил. погонщицкий, -ая,-ое.
погодный2,
погодок,
погожий,
поголовный,
поголовье,
поголубеть,
погонный1,
погонный2,
погончик,
ПОГОНЩИК,
погоны,
погоня,
погоняла,
погонять,
погонять2